Issue · 03.2015 · 16 pages.
Dzerkalo Tyzhnia. Ukraine (Mirror of the Week) is an information and analytical socio-political weekly. The newspaper examines political, economic and socio-cultural events in Ukraine for readers who want in-depth analysis rather than headlines alone. It was founded in 1994 under the Russian title Zerkalo Nedeli and has also been published in Ukrainian since 2002; this page covers the Ukrainian-language edition. The publisher is ZN UA LLC. The newspaper comes out weekly and is published in Ukrainian. The issues archive on journals.ua holds 322 issues from 2012 to December 2019. To read Dzerkal…
In this issue
Крим: «продовольство в обмін на свободу»?
Ну, все, панове, кримська крига скресла. Причому помітно це стало якось майже одночасно і в різних вимірах. У реальності, — з настанням річниці «кримської весни» в головах жителів окупованих територій та українських правителів. В останніх, звісно, процес відрізняється уповільненим темпом, але тріщини пішли, і місцями течія вже пробиває собі шлях. Вітром же, який пожене крижини й прибере затори, стане рух активних народних мас, не згодних із тим, що кримська проблема — на довгі роки, і після того, як закінчиться війна, розквітне Україна, — кримчани самі попросяться назад.
Росія після Нємцова
На 27 лютого 2015 р. в російському політичному стані панував негласний закон: міністрів уряду Росії, чиновників вищого федерального рівня, такого, який в ієрархії влади займав Борис Нємцов, не добивати. Хоч би які вони були — вони свої. В одних стінах сиділи, однаково називалися: міністри, віце-прем’єри, прем’єри. Цією номенклатурною солідарністю вище керівництво Росії зберігало стабільність і видимість наступності. Правило зовсім не поширювалося на депутатів і владу регіональну. Абсолютно не цінилося життя журналіста. Але чиновник федерального рівня — інше. Ця джентльменська угода свого часу врятувала і колишнього прем’єра Михайла Касьянова, і багатьох інших від помсти та остаточної розправи. Члени кабінету міністрів, навіть якщо й вирушали в тюрму, звідти виходили, інколи знову обживали кабінети в уряді. Для Бориса Нємцова правило це було коли й не гарантією, то принаймні надією, що вже з ним чогось остаточно поганого не станеться.
