Потреба допомагати є настільки сильною, що не дає впадати в розпач

Зміст номера

1. Від нас залежить, чи все ми зробили сьогодні, щоб завтрашній день був такий, як ми хочемо стор. 4–9
   Інтерв'ю
   Філософ, культуролог і перекладач Олексій Панич — про четвертий рік повномасштабної війни: Україна як держава не втрачає опірності.
2. 2025 рік: українська реальність та російські очікування стор. 12–13
   Погляд
   Військовий експерт Михайло Жирохов — про те, яким був 2025 рік у військовому плані й чого чекати надалі.
3. Україна вже робила неможливе багато разів стор. 14
   Автор — Олександр Мотиль, історик, політолог, письменник.
4. Боротьба замість піклування
5. Кінець легенди Титану, чи ювілей на уламках стор. 22–27
6. У нас людей, готових битися, більше, ніж у всій Європі стор. 28
   Розповідає Олександр Карпюк, військовий, волонтер, блогер.
7. Постійно чекаєш, що щось прилетить, завалить. Це вважається нормальним станом
   Розповідає військовий «Костер».
8. Лікар-волонтер почав шукати уламки без наркозу, бо анестезії не було
   Розповідає Сергій Васильченко, краєзнавець.
9. Усвідомлюю, що міг загинути стор. 38–39
   Розповідає Євген Пальченко, військовий.
10. Потреба допомагати є настільки сильною, що не дає впадати в розпач стор. 40–43
11. Сиджу в окопі й чую: танк їде прямо на мене стор. 44–45
    Розповідає Іван Столярчук, журналіст, військовий.
12. Президент київського «Динамо» керує клубом хаотично стор. 46–47
13. Коли немає світла, тепла й електрики, земля гуде від ракет, а з фронту невтішні новини — мистецтво активізується стор. 48–55
    Розповідає художник Олександр Ляпін.
14. Майже щороку Дікенс створював по одному різдвяному твору стор. 56